Спірографія

У теперішньому світі випадки захворювань бронхів і легень стали все частішими. Це пов’язано із неправильним способом життя, курінням, стресами, поганою екологією – це все має дуже негативний вплив на здоров’я нашої дихальної системи. Для того, щоб своєчасно виявити наявність можливих проблем із органами дихання, потрібно регулярно проходити діагностику функціональності дихальної системи, що називається спірографією.

Спірографія є методом вивчення функціональності стану легенів. Під час спірографії вимірюються об’ємні і швидкісні показники дихання. При спірографії проходить обстеження гострих і хронічних бронхолегеневих патологій, що мають різне походження.

Коли потрібно проходити спірографію?

У медичному центрі «Оксфорд Медікал Мукачево» лікарі рекомендують звертатися за допомогою до процедури спірографії при:

• затяжному кашлі (більше трьох тижнів);

• відчутті неповного вдиху, задишці;

• болях у грудях;

• алергічному кашлі;

• астмі;

• частих загостреннях після бронхіту;

• спадковій схильності до виникнення бронхолегеневого чи алергічного захворювання різного типу;

• контролі за лікуванням бронхіальної астми чи хронічних обструктивних хвороб легень;

• багаторічному стажі куріння;

• роботі на підприємствах, де є високий ступінь забрудненого повітря;

• онкологічних хворобах органів дихання;

• як додатковий спосіб діагностики перед проведенням хірургічного втручання на органах дихальної системи та грудної порожнини.

Спірографію, або ж функціональне обстеження органів дихання, варто також проходити і людям, що не знаходяться у групі ризику розвитку захворювань дихальної системи, з метою профілактики, чи при можливих супутніх захворюваннях.

Проведення процедури спірографії

Спірографія проводиться натщесерце. Безпосередньо перед процедурою рекомендується побути у спокійному стані, як мінімум, впродовж півгодини. Також не варто здійснювати прийом бронхолітиків за півдоби до обстеження.

Під час спірографії вимірюється об’єм повітря, який вдихається і видихається у звичайному стані людини. Зазвичай він становить приблизно 500-800 мілілітрів. Альвеолярним об’ємом є вдих, який у більшості випадків складає 2/3 всього дихального об’єму. Решта 1/3 є об’ємом функціонального мертвого простору. Після видиху він має об’єм від 3 000 до 5 000 мілілітрів.

Після спокійного, звичного для людини, дихання має місце дихальний маневр, під час якого людина максимально глибоко вдихає, а потім максимально глибоко, дуже різко і тривало (мінімум 6 секунд) видихає. Таким чином замірюється резервний об’єм дихання, що зазвичай складає від 1 000 до 1 500 мілілітрів.

Опісля вимірювання резервного об’єму вдиху визначають ємність вдиху, що показує можливість до розтягування легеневої тканини. Також після вимірювання резервного об’єму визначають життєву ємність легень, що є максимальним об’ємом, який людина має здатність вдихнути після повного попереднього видиху. У звичному стані це є форсованою ємністю легень.

Наприкінці процедури записують максимальну вентиляцію легень, що є максимальним об’ємом повітря, що можуть провентилювати легені за одну хвилину. Такий показник дає змогу виявити функціональну здатність легень і складає приблизно від 50 до 180 літрів. 

При зменшенні обсягів легень після рестриктивних і обструктивних змін у легеневій вентиляції спостерігається зниження максимальної вентиляції легень.